Decoration Decoration
  Пресвятая Богородице, спаси нас  
     
Святого Валентина «підставили» комерсанти?..

День 14 лютого, на який в календарі Католицької церкви припадає святого Валентина, віднедавна став суспільним каменем спотикання. Серед українців не так багато тих, хто живе за цим календарем, однак під впливом масової комерційної культури в наш побут увійшло це свято під назвою День закоханих. Більше того, за участю пишучої братії, це свято обросло різними міфами, у т.ч. з елементами еротизму.
Пропонуємо вам добірку «святкових» матеріалів з різних джерел, котрі об’єднані однією підтемою – «Чи причетний св.Валентин до Дня закоханих?»

Дивні ці церковники - коли всі навколо вітають одні одних зі святом Валентина, лише вони одні заперечують існування цього персонажу. І от тобі й на! Святий без Церкви! Взагалі, самі священнослужителі у ставленні до цього “свята” поділились на поміркованих та категоричних.

Перші розуміючи всезагальну потребу любові при її катастрофічній відсутності поміж усіма, вважають корисним і хоч випадково подарований світом комерції день 14 лютого. Інші ж, ті що “категоричні” навпаки - звертають увагу на церковне життя церкви, день Святого мученика Трифона, і настирливо звертають увагу на те, що функції придуманого “покровителя любові” у нас за древньою традицією виконують інші святі. І взагалі, святий Валентин - насправді покровитель душевнохворих.

Що ж стосується особисто мене, то я стою десь на серединці між “поміркованими” та “категоричними”. Для мене є цілком логічний аргумент, що кохати свою дружину чи дівчину, чоловіка чи просто хлопця можна у будь який день року. Більше того - справжня любов виявиться тільки тоді, коли вона буде постійною, а не лише залежно від змін у календарі. Тому, звичайно, справжнім закоханим це “свято” буквально з а й в е. Якщо ж ми навпаки - живемо не для коханих, а для свого егоїзму і егоцентризму, то один день у році награної люб’язності буде виглядати більше фарсом, аніж правдою.

А ще я проти того, що у цей день забувають мученика Трифона. На відміну від Валентина, він дійсно існував в історії Церкви, і залишив для нас яскравий приклад того, до яких висот може дійти людина з Божою допомогою. Справжня любов це не цукерки і валентинки. Справжня любов це коли віддаєш життя, відаєш самого себе. Я вже й не згадую про те , що завтра, а фактично ще сьогодні увечері, Православна Церква буде відзначати одне з найбільших дванадцяти свят у році - Стрітення. Якби хоч половина людей, котрі святкують день св.Валентина звернула свої погляди на Стрітення, його значення для нас - от тоді б світ хоч трошки, але вже ж таки змінився… А це було і б справжнім святом для людства.

Людство сьогодні хворе як ніколи. Але воно не безликою і аморфною масою. Всі ми, люди, кожен з нас особисто, є відповідальним за те, яким воно було раніше, яким сьогодні є, і тим більше - яким воно буде в майбутньому. Отож, як зустріти день мученика Трифона - вирішувати кожному з нас персонально. Але не забуваймо одного - не втратьмо у гонитві за Валентином людського обличчя. Можливо для декого таке “побажання” буде образливим, але я впевнений що будуть і такі, для котрих воно буде нездійсненним. Нас вчать любити лише з екранів еротичних фільмів, а в день святого Валентина безкоштовно роздають презервативи.

Нам нав’язують думку, що ми повинні купляти ці банальні листівочки саме 14 лютого! Як священик я звичайно не хочу, щоб всі мої близькі та друзі страждали від цього. Будь-яка залежність - робить нас рабами. Отож, я закликаю вас - не бійтеся бути оригінальними! Комусь вигідно мати ваш мозок у своїх руках. А ми християни, добре знаємо кому саме…
http://prosfora.org/2007/02/14/valentyn/
Широкої популярності в Західній Європі це свято набуло після XV століття. За переказом, винахід «валентинки» приписують герцогу Орлеанському Шарля. 1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви під Азенкуром, він нібито надсилав із лондонської в'язниці віршовані любовні послання своїй дружині. Одна з тодішніх «валентинок» нині зберігається в Британському Музеї. У США свято відзначають з 1777 року.

Втім, у Римсько-Католицькій Церкві св. Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання: ікони часто зображують Валентина в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії. За церковними переказами, на могилі св. Валентина один юнак, хворий на епілепсію, довго молився — і видужав.

Загалом у римо-католиків є 16 Святих Валентинів і дві Святих Валентини. Але пам'ять жодного з них 14 лютого не вшановують. 1969 року покровитель закоханих був вилучений із календаря святих як такий, чию історичність взяли під сумнів. Натомість 14 лютого римо-католики відзначають День Святих Кирила та Мефодія, яких Папа Римський Іван II проголосив святими покровителями Європи.
http://uk.wikipedia.org/wiki/День_Святого_Валентина
Святкування "Дня закоханих" 14 лютого має язичницьке коріння.

У язичницькому Римi 14 лютого вшановували богиню шлюбу, материнства й жiнок Юнону. Наступного дня починалися Луперкалiї — «фестиваль» на честь бога Фавна, покровителя стад, тiсно пов’язаного iз поняттям плiдностi. Ще одна назва дня 14 лютого — «Пташине весiлля», в цей перiод починали паруватися птахи. 

По-перше, Греко-Католицька, як і Православна Церкви не святкують це "свято". 14 лютого в наших храмах не згадується святий Валентин. Якщо ми відкриємо книгу «Життя святих», то побачимо, що із старовини Церква почитала трьох мучеників на ім’я "Валентин": мученика Валентина Доростольського, що постраждав за віру в Христа в 228 році (пам’ять 7 травня), священномученика Валентина єпископа Італійського, убитого за те, що він християнин, в 273 році (пам’ять 12 серпня) і священномученика Валентина пресвітера Римського, замученого за проповідь про Бога в 269 році (пам’ять 19 липня). Всі дати пам’яті - це дні, коли мученики прийняли кончину від рук язичників. 

Співпадає лише рік (але не дата) загибелі священномученика Валентина Римського з роком смерті "передбачуваного" Валентина про якого мовиться в романтичній історії "дня всіх закоханих"... Тому ніяких особливих богослужінь 14 лютого з нагоди Дня «Святого» Валентина в нас не проводиться.

Усі Валентини канонiзовані задовго до роздiлення Церкви на західну i східну, а тому цих святих визнають i православнi, й католики. Вивчаючи справжнє житіє святого мученика Валентина, ми не відмітимо нічого спільного з сучасною його „легендарною” версією. Немає в нім ні таємних вінчань - загальновідомо, що сам обряд вінчання в Церкві був встановлений пізніше. Не знайдемо в житті мученика і писання любовних листів. 

По-друге, слово "святий" наводить людей на думку, що це свято якось пов'язане з Церквою. Нажаль святкування його часто нагадує язичницькі часи та прямо порушує або ж заохочує до порушення однієї з 10 заповідей - не чини перелюбу. Любов в сучасному розумінні - це вже навіть не романтичні почуття, а часто хтиві розмови і погляди, а то і постільні сцени. Все це відверто пропагують ЗМІ та ті хто охоче заробляють на цьому «святі». Мусимо визнати, що "День всіх закоханих" фактично став днем розпусти.

Кохання – почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі. У Біблії ми знайдемо чимало прикладів, що змальовують людські почуття. Зокрема, Соломонова “Пісня пісень” є живим прикладом ніжних емоцій, які спільно переживаються нареченими. Церква не засуджує кохання й особливої уваги один до одного. Але закоханість це ще не любов, а справжня любов пов’язана з не лише з емоціями та почуттями, а в першу чергу з відповідальністю та вірністю. Ось як описує подружнє кохання Святий Іван Золотоустий: “Беру тебе у свої руки і люблю сильніше, аніж життя своє. Тому що життя теперішнє – ніщо, а моїм найбільшим прагненням є прожити його з тобою таким чином, щоби ми були впевнені, що не будемо розлучені і в іншому житті, котре для нас приготовлено”.

Саме тому, як альтернатива до пропаганди «вільного кохання» виник Рух Чистих Сердець, девіз якого – “True love waits” (справжнє кохання чекає). Цей рух уже поширився в багатьох країнах, до нього приєдналися не тільки християни: католики, православні та протестанти, але і євреї та мусульмани. Вступаючи у цей рух, молоді люди дають обіцянку перед Господом Богом зберігати чистоту до шлюбу. І 14 лютого члени цього руху вже декілька років, як альтернативу до комерціалізованого „Дня закоханих”, проводять „День ціломудрія (чистоти, цнотливості)”. Основна його ціль – вказати на небезпеки, які існують в невпорядкованих зв’язках, пропагувати ідеї справжньої любові та дошлюбної стриманості, сказати молодим людям, котрі вже мали статеві стосунки, що можна почати все спочатку та жити в чистоті.

http://old.ugcc.org.ua/ukr/question/ritual/article;4810/
Decoration
Decoration