Decoration Decoration
  Пресвятая Богородице, спаси нас  
     

Бог простить, а я подумаю?

Наближається Великий піст, а перед ним — Прощена неділя (26 лютого). Цього дня всі православні християни просять пробачення один у одного. Втім, чи часто ми замислюємося над тим, що таке “простити”? І чому не завжди можемо вибачити ближнього, коли зустрічаємо не тільки справжню неправду чи зраду, але й коли інша людина просто не виконала наших сподівань? Про прощення розповідає парафіянка Спасо-Преображенського храму гештальт-психолог Оксана Сидун.

 

«Бог простить, а я подумаю», – цією фразою у часи мого дитинства відповідали на Прощену неділю паламарі. Проте, якщо не наділяти цю фразу відтінком шутки, постає питання: а чи дійсно настільки легко простити іншу людину? Надто часто сьогодні у психологічній практиці я стикаюся з проханням: допоможіть простити людину, тому що “головою розумію, що треба простити, а почуттями не можу”.

Для того, щоб зрозуміти механізми прощення, давайте спочатку дізнаємося, що таке прощення. За думкою Володимира Даля, слово “прощення” походить від слова “простий”, що означало “порожній”, “пустий”, а у слов’янській мові – “прямий”, “рівний”. Само слово “прощати” означає “робити простим від гріха, вини, боргу”, “звільнювати від мук, страждання, хвороби, зцілювати, заспокоювати”.

У психології прощення — позбавлення негативних емоцій та суджень по відношенню до того, хто спричинив образу. Це не заперечення власної правоти в цих судженнях, а спроба подивитися на образника з співчуттям, милосердям та любов’ю, у той час коли він, здавалося, мав би бути позбавлений права на таке. Це припинення боротьби проти образника, навіть у думках та почуттях, та звершення безкорисливого дару любові.

Прощення — це не забуття. Глибока образа надто рідко стирається зі свідомості. Прощення — це не примирення та не відновлення стосунків. Примирення та відновлення стосунків може бути, звичайно, результатом прощення, але так виходить не завжди. Прощення є глибоко особистою реакцією. Це смирення та вільний подарунок іншому. Можна простити людину, яка ображає, не шукаючи відплати, але не примиритися доти, доки вона не змінить своєї поведінки.

Моральна, орієнтована на ішних любов, та смирення допомагають розвивати уміння прощати. Прощення — це навик, який треба розвивати в собі. Це не просто фраза “пробач”. Якось моя 6-річна донька зрозуміла, що можна зробити щось погане людині, а потім підійти та просто сказати “пробач”. Потім знову зробити і знову сказати “Ну пробач! Тобі що, важко?” І тільки коли я говорила, що мені боляче, образливо та соромно, та наскільки для мене це нестерпимо, – вона поступово змогла зрозуміти, як її вчинки впливають на оточуючих, та позбавитися від простої шаблонної фрази. Коли пам’ятаєш свій біль, легше розуміти й чужий. Хоча, з іншого боку, у випадках з дітьми можна йти від зовнішнього до внутрішнього.

Як зрозуміти, чи простили ви:

Простити означає:

- в емоційному плані пережити гнів, ненависть, образу, печаль, презирство;

- в думках припинити осуджувати образника та позбавитися думок про помсту («я тобі зроблю так само боляче, як ти мені»);

- в поведінці відмовитися від проявів помсти («я буду тебе ігнорувати, доки ти не зрозумієш, як це»).

І навіть якщо ви зараз пригадуєте образника, читаючи цю статтю, значить, ви ще не простили.

Що допомагає простити?

1) Чесність перед собою. Признатися собі, що образа має місце. Подумати над тим, що саме образило у цій ситуації.

2) Признатися в наявності гніву з ціллю позбавитися від нього. Людина, яка образила, зробила боляче. А біль спричиняє гнів як захист.

3) Визнання сорому, якщо це відповідає обставинам. Одного разу подружжя розповіло на консультації про такий випадок. На відпочинку чоловік звернувся до дружини, але вона різко відвернулася від нього, чим образила, тому що це було перед друзями. Він відчув сором та штовхнув її, вона впала у басейн, та їй стало дуже соромно, що чоловік так обійшовся з нею перед друзями. Обидва казали про сором.

4) Визнання затрат емоційної енергії на пережиття образи. У однієї знайомої було багато образи на чоловіка, вони розійшлися. Вона вийшла заміж вдруге. Та замість того, щоб насолоджуватися життям з чоловіком, вона весь час пригадувала, яким поганим був її перший чоловік. Мені б не хотілося, щоб вона витратила на це все життя.

5) Наявність бажання та готовність простити образника.

6) Перегляд власних поглядів на образника та ситуацію в цілому за допомогою прийняття його ролі на себе. Постарайтеся подумати, як би ви поводили себе на місці вашого образника.

7) Співчуття, співпереживання по відношенню до образника. Мою близьку подругу підвела, зрадила близька людина. Одного разу вона зрозуміла: “Це вона зробила не від зла, а від страху за власне життя”.

Визнати той факт, що вам дійсно боляче. Та усвідомити, що саме викликає біль. Подумати над тим, як можна загладити цей біль, наприклад, зробивши для себе щось приємне. У кожного для цього може бути свій спосіб: сходити в кіно, у басейн, на масаж, купити собі щось нове тощо.

9) Треба усвідомити потребу у прощенні з боку іншого. Пригадайте, коли ви переживали відчуття провини за якийсь вчинок, та як вам хотілося, щоби вас простили.

10) Нарешті, варто зрозуміти, що пережита образа здатна змінити життя.

Людина, яка прощає, усвідомлює недосконалість власну та інших. Це веде до скромності та обережності в судженнях про інших. Прощення — складний процес, що вимагає сил та енергії та дарує зцілення від образ, шкідливого впливу на психологічне та фізичне здоров’я людини.

Прощення подібне до рятувального кола, яке у складній ситуації не дасть втопитися у потоці гніву та агресії та позбавить нас від несення тяжких мук образ через усе життя.

Оксана Сидун,
гештальт-психолог,
парафіянка Спасо-Преображенського храму

Підготовлено за матеріалами сайту http://preobraz.kiev.ua/2012/02/boh-prostyt-a-ya-podumayu/

Decoration
Decoration